Бізнес-стратегія та інсайти

Велика втеча від SaaS, або День, коли прийшли рахунки

08.02.202611 хв читання
Величезний паперовий літачок-рахунок за SaaS-послуги на суму $1,250,000 летить над морем до маленького офісу на острові.

Рахунки за SaaS ростуть швидше за інфляцію, а невикористані ліцензії та плата за кожного користувача накопичуються. ШІ зробив розробку ПЗ на замовлення набагато швидшою та дешевшою. Оренда інструментів тепер може коштувати дорожче.

Я не фанат довгих текстів. У епоху Twitter (ой, вибачте — X) і TikTok утримати увагу читача довше за тридцять секунд — розкіш, яку мало хто може собі дозволити. Я досить скромний, щоб не зараховувати себе до них.

І все ж ось мій довгий текст. Якщо ви власник бізнесу чи вищий керівник і, читаючи свій P&L, запитали себе, чому ваше «L» постійно зростає, то, можливо, я підкажу кілька ідей, як його скоротити, а може, навіть перенести частину в баланс як актив інтелектуальної власності. Без обіцянок, просто ділюся ідеями.

Ця стаття про:

  • Бізнес на орендованій землі (і чому це стає ризикованим).
  • Зростання вартості SaaS (інфляція б’є по програмному забезпеченню, і боляче).
  • Кладовища підписок і тиха втрата коштів на невикористані ліцензії.
  • «Податок на успіх» (як плата за кожного користувача карає за зростання штату).
  • Інтеграційний борг і справжній хаос інструментів, що дублюють один одного.
  • Як ШІ перевернув розрахунки (зробивши розробку на замовлення швидшою та дешевшою, ніж будь-коли).
  • Фінансовий інжиніринг (перетворення щомісячних OpEx на капітальні активи та зростання EBITDA).
  • Власний IP-рів, що дає премію до оцінки під час M&A.

Якщо якась із цих тем вам знайома, з радістю поділюся думками й, сподіваюся, дам вам кілька практичних ідей. Знову ж таки без обіцянок, але я точно спробую.

Хтось ще помітив, що кілька років тому резюме усіх аж рясніли назвами маловідомих нішевих інструментів, які вони знали? У певному сенсі це був знак професіоналізму. Потім ці розділи дедалі більше роздувалися. Тепер люди лишають лише найбільші, як-от Salesforce чи GitHub.

І, на мою думку, це культурне явище. Ми більше не вимірюємо цифрову «зрілість» кількістю SaaS-інструментів. Навпаки. Компанії починають розуміти, що їхні «кладовища підписок» потребують догляду.

Є й дуже серйозні причини. Навіть крім того, що жодна нормальна людина не хоче платити за безліч SaaS-платформ і інтеграції між ними. Тож говоритиму я зрештою не про резюме — є важливіші справи. Навіть якщо масового «ісходу» з SaaS немає, люди вже говорять про «велику втечу від SaaS» і переоцінюють ситуацію.

Дилема «орендувати чи володіти», або Будівництво на орендованій землі

Ціни на SaaS ростуть. Звіт про індекс інфляції SaaS зафіксував зростання цін двозначними темпами: близько 11.4% рік до року станом на 2025 рік, що майже в 5 разів вище за середній рівень інфляції 2.7% у країнах G7. Звісно, пік припадає на періоди корпоративного планування, як у IV кварталі 2025 року, коли він перевищив 14%. Навесні 2026 року ми бачимо 13.2%.

Лінійний графік, квітень 2025 — червень 2026: інфляція цін на SaaS тримається на рівні 12–16% на рік, а споживча інфляція в США — 2–4%.

І чому б і ні? З погляду постачальника SaaS це логічно. Він інвестував у майбутнє, закріпив базу користувачів і досяг певного рівня лояльності (а точніше — прив’язки). Тепер час це монетизувати. Особливо коли ШІ зробив розробку на замовлення дещо дешевшою — тож ефективно додати 2–3 функції на основі ШІ й конкурувати з розробниками рішень на замовлення. А в деяких випадках — підняти ціни, щоб компенсувати клієнтів, які пішли до рішень на замовлення з ШІ.

Але для користувачів, попри всю отриману цінність, це виглядає як викачування грошей. Візьмімо той самий звіт: витрати на SaaS у розрахунку на працівника становили приблизно $7,900 у 2023 році. На кінець 2025 року — вже $9,100. Помножте це на кількість користувачів — і саме тут наради щодо бюджету перестають бути спокійними.

Іронія в тому, що початкова обіцянка гнучкості була (і є) правдою. Навіщо будувати можливості, якщо їх можна орендувати у вигляді кількох ліцензій? SaaS чудово усуває ці перешкоди. Проте якщо ви успішно цим користувалися, то створили залежність іншого типу:

  • ваші дані за роки;
  • налаштовані робочі процеси;
  • досвід працівників;
  • інтеграції

— тепер залежать від точної комбінації ваших SaaS, і ціна змін теж росте.

У певному сенсі це як збудувати хмарочос і володіти ним на орендованій землі. І чим вищим він стає, тим епічнішою буде його гіпотетична історія «звільнення».

Хмарочос на крихітному острові посеред моря з табличкою «Rented Land» (орендована земля).

Що робить «велику втечу від SaaS» ще цікавішою. Хоча б тому, що справа не лише в цінах.

Тиха кровотеча: розростання SaaS і втрати

Як ми до цього дійшли?

Флешбек у стилі Голлівуду, вжух — і ми знову в 2015 році. Основні фреймворки доведені до досконалості, команди розробників створюють застосунки для всього, але корпоративні ІТ і закупівлі дещо насторожені. Перемотуємо до 2020 року: усі працюють віддалено, керівники відділів у паніці, а постачальники SaaS пропонують:

Не чекайте на ІТ. Почніть безкоштовний пробний період. Запросіть команду. Перейдіть на платний план, коли знадобиться.

Починається культура «інструментів для всього». Пандемія спадає, але тепер кожен новий менеджер хоче залишити слід у відділі, яким керує. Найпростіший спосіб? Впровадити улюблені інструменти для полегшення роботи. Усі запам’ятають, що це «Джефф показав нам інструмент GoWorkoQuicko». Демонстраційні метрики ефективності для керівництва є, територію успішно позначено.

Цікаво, що кожен окремо був правий.

  • Маркетингу справді потрібна була аналітика.
  • HR справді потрібні були інструменти залученості.
  • Продажам справді потрібні були ті розширення CRM.
  • Продукту справді потрібне було планування дорожньої карти.

Кожен відділ розв’язував локальну проблему. Компанія ж загалом накопичувала екосистему, яку ніхто конкретно не проєктував. Саме так децентралізовані закупівлі та PLG (product-led growth, зростання за рахунок продукту) зрештою призвели до серйозного розростання SaaS.

Результат — програмний ландшафт, який існує поза полем зору ІТ-керівництва. За статистикою, компанії середнього ринку сьогодні можуть одночасно користуватися 100–300 застосунками. І я підозрюю, що більшість працівників таких компаній навіть не здогадується про це — вони знають лише набір інструментів свого відділу.

Не всі ці застосунки активні. У II кварталі 2026 року близько 65% ліцензій SaaS використовувалися неповноцінно або зовсім не використовувалися. Нічого дивного — просто ще одна підписка, яка пережила проєкт, що її виправдовував.

Стовпчикова діаграма витрат на SaaS: 14% застосунків не використовуються, 51% використовуються не повністю.

Далі — дублювання. У середньої компанії буде приблизно

  • 15 застосунків для онлайн-навчання, що дублюють один одного
  • 11 інструментів управління проєктами
  • 10 застосунків для командної співпраці.

Дублювання, звісно, означає однакові функції та однакові дані в кількох місцях. Інакше кажучи, хаос. Саме тоді з’являються платформи для керування всіма платформами. Або десь у кутку якийсь працівник тихо веде електронну таблицю, щоб звіряти записи.

А ще безпека. Не лише збільшується потенційна поверхня атаки — некеровані застосунки мають більше вразливостей. 65% SaaS-застосунків, які працівники оплачують самі й потім відшкодовують, мають рейтинг безпеки «Poor» або «Low» (і лише 2% оцінені як «Excellent»).

Жодна з цих проблем не смертельна. Компанії можуть позбутися невикористаних ліцензій, об’єднати інструменти, що дублюються, і посилити безпеку. Більша проблема — те, що залишається після прибирання: програмне забезпечення, від якого неможливо відмовитися.

Податок на успіх і інтеграційний борг

Припустімо, ви зробили все правильно.

Провели аудит підписок. Прибрали дублі інструментів. Видалили неактивні облікові записи. Скоротили кількість постачальників.

Вітаю, але це ще не все.

По-перше, моделі з оплатою за кожного користувача карають за зростання штату. Більше працівників — більше користувачів і більше ліцензій до купівлі. Щоб зберегти передбачуваний ритм, де зростання означає нижчу вартість одиниці, ви маєте справді володіти програмним забезпеченням, яким користуєтеся. Це найочевидніший прояв «податку на успіх».

Інший аспект — інтеграційний борг. Десятки точкових рішень, зшитих разом, перетворюються на крихкі конвеєри даних. Тим часом створення однієї надійної API-інтеграції на замовлення коштує $20k–$60k, а щорічна підтримка — $5k–$12k.

Інтеграції також помножуються. Базова теорія графів каже: якщо кожен інструмент має взаємодіяти з кожним іншим, кількість з’єднань становитиме

n(n-1)/2,

де n — кількість вузлів. П’ять систем дають 10 з’єднань, 10 систем — 45 і так далі. Звісно, не все з’єднане з усім, і проміжне ПЗ існує, але хтось має визначити стратегію та пріоритети створення API-з’єднань між системами, якими компанія не володіє.

І нарешті, пастка кастомізації. Ви вкладаєте зусилля в налаштування й адаптацію систем, з якими працюєте. Постачальник випускає велике (обов’язкове) оновлення, і ваші налаштування втрачають сенс у новому контексті:

  • змінюється інтерфейс
  • змінюються робочі процеси
  • змінюються API
  • ламається автоматизація

Тоді компанія звертається до когось на кшталт Danavero, щоб розібратися з наслідками.

Тим часом прив’язка до постачальника працює. Перехід із SaaS-платформи рідко такий простий, як експорт електронної таблиці. Власні формати даних, робочі процеси, прив’язані до застосунку, і плата за вивантаження даних (зазвичай приблизно $0.09–0.12 за ГБ у деяких хмарних провайдерів) ускладнюють процес і збільшують як час, так і вартість переходу.

Рівняння розробки 2026 року: як ШІ перевернув розрахунки

Гаразд, на цьому етапі може здатися, що я виголошую типову тираду «SaaS — це погано, обирайте ПЗ на замовлення, БУДЬ ЛАСКА».

Не зовсім. Я не ставитиму тут заклик до дії. Гаразд, якщо ви наполягаєте: ми в Danavero роками займаємося розробкою ПЗ на замовлення, і багато наших клієнтів справді є «втікачами від SaaS».

Але справа не в цьому.

Насправді цікаво те, що саме зараз, мабуть, вперше в історії розробка ПЗ на замовлення втратила ореол «елітарності».

Раніше розробка рішення саме для вашої компанії означала, що ви працюєте в якійсь великій корпорації, досить багатій, щоб дозволити собі кинутися в це стрімголов. Розробка на замовлення — це великі інвестиції на старті…

…чи ні?

У 2026 році маємо:

  • автономні агенти для написання коду
  • кращі фреймворки (Retool, Bolt.new, Cursor та інші)
  • екосистеми low-code і внутрішніх інструментів.

Навіть без роботів, що забирають роботу в розробників, розробка стала менш схожою на Одіссею й більш схожою на сімейну подорож.

Терміни розробки скоротилися приблизно на 30–50%. Пілотні проєкти, які раніше тривали 6–18 місяців, тепер займають 6–8 тижнів.

Вартість розробки також зменшується — приблизно на 20–45%.

Це знижує поріг для експериментів. П’ять років тому, якщо ви були тим, кого свербить до цифрових ініціатив, вам доводилося мати справу з:

  • оцінкою в $200K
  • схваленням ради директорів
  • бізнес-обґрунтуванням
  • бюджетом.

Тепер початкові витрати на створення внутрішнього інструменту знижуються з того базового рівня (50K–500K) до $500–$20,000. Це часто приблизно та сума, яка потрібна, щоб рік підтримувати інтеграції в клаптиковій ковдрі SaaS-інструментів (без урахування ліцензій).

Вже не так страшно.

Наприклад, припустімо, є компанія з 500 користувачами спеціалізованого інструменту. Розподіл витрат на SaaS і на власну розробку виглядатиме приблизно так:

Таблиця орієнтовних витрат за 5 років на 500 користувачів: SaaS-інструмент коштує близько $600,000 (ліцензії, інтеграції), внутрішній інструмент — близько $80,000 (розробка, інтеграції, підтримка).

Типове пояснення різниці між SaaS і власним ПЗ таке: у другому випадку ви багато інвестуєте на старті, а потім настає момент, коли це коштує менше, ніж додавання нових SaaS-інструментів і користувачів. Однак це передбачає чистий аркуш — ніби компанію створили вчора.

Насправді більшість уже має певну SaaS-інфраструктуру, тобто перебуває на пізнішому етапі. А початкові інвестиції в розробку на замовлення тепер теж нижчі.

Звідси поширена «точка перетину TCO» на 60 місяцях: для організації з 10,000 користувачів п’ятирічна TCO SaaS може перевищити $1.6M. Тим часом платформу на замовлення можна створити, розмістити й підтримувати приблизно за $250,000. Цифри, звісно, залежать від деталей, але принцип працює.

Фінансовий інжиніринг: CapEx, податкові кредити, EBITDA

Є ще одна частина цієї головоломки, яку, на мою думку, обговорюють занадто мало. Мабуть, тому що бухгалтери й фінансові директори не люблять писати такі статті.

Йдеться про те, якою стає різниця суто в фінансових визначеннях.

Адже підписки на SaaS зазвичай обліковують як OpEx — операційні витрати. У звіті про прибутки та збитки гроші щомісяця зникають. На корисні речі, так. Але зникають, і це постійно тисне на EBITDA.

З усіма наслідками для оцінки компанії, інтересу інвесторів тощо.

Але з ПЗ на замовлення інакше. Відповідні витрати на розробку можна капіталізувати як нематеріальні активи, бо, зрештою, компанія володіє цим продуктом. Це CapEx — капітальні витрати. Такі інвестиції можна амортизувати поступово протягом кількох років.

А це означає, що «жирок» EBITDA не розпорошується, і компанія досить «пухнастий котик», щоб здаватися милим кредиторам, інвесторам і так далі.

Це зовсім не означає, що все треба будувати з нуля й перетворювати на активи.

І уряди це теж помітили. У Канаді, наприклад, програма SR&ED може відшкодувати частину придатних витрат на розробку для компаній, що відповідають вимогам. Бюджет 2025 року встановив ліміт витрат $6M, що дозволяє CCPC отримувати до $2.1 млн повністю відшкодовуваних інвестиційних податкових кредитів грошима щороку. На практиці це приблизно 35% вартості розробки.

Власний захисний рів (премії до оцінки під час M&A)

З грішми цікаво: що краще ви бачите їх здалеку, то ймовірніше, що вони опиняться поруч. Безліч бізнесів провалилися, бо зациклювалися на дрібних операційних покращеннях і втратили загальну картину.

А загальна картина в цьому столітті — це технологічна захищеність, тобто наскільки унікальні операції і чим компанія є насправді:

  • тимчасовим сховищем ресурсів із назвою;
  • великим цілісним ноу-хау, який володіє своїми накопиченими практиками та даними.

У цьому сенсі володіння програмними можливостями створює своєрідний «IP-рів», який дає більші премії до оцінки під час рекапіталізації чи M&A.

Премія не через те, що «програмне забезпечення цінне» саме собою. Радше власна архітектура може створювати операційні переваги та можливості для зростання.

Припустімо, бізнес із річним доходом $10M оцінюють у 2.6x доходу — тоді його вартість становить $26M. За мультиплікатора 4.1x — премії, пов’язаної зі сильнішими технологічними характеристиками, — той самий потік доходу означає оцінку $41M.

Різниця не в самому коді, а в тому, як покупець сприймає захищеність, масштабованість і майбутній потенціал зростання.

Під час поглинання, наприклад, покупець купує не лише поточні показники. Він оцінює, наскільки ці показники залежать від чинників, які компанія не контролює. Тепер уявіть, що ви покупець і бачите, що

  • критичні робочі процеси розкидані по різних платформах;
  • бази даних мають структуру конкретного постачальника;
  • операційні знання здебільшого існують усередині GoWorkoQuicko™

— тоді ви, ймовірно, захочете врахувати додаткові ризики переходу в оцінці.

Стратегічна рамка: як у цьому розібратися

Тож чи означає все це, що від SaaS треба відмовитися назавжди?

Та ну, серйозно.

Звісно, ні. Той хлопець із Міннесоти, який у 2015 році витратив півроку та $1500, щоб зробити бутерброд, дав усім урок, чи ж не так?

Питання не в тому, щоб «володіти всіма можливостями», а в тому, «якими можливостями варто володіти».

Є такий постулат — «правило 70% унікальності»:

Якщо стандартний SaaS-інструмент задовольняє >70% ваших потреб, купуйте його.

Я б трохи перефразував:

Якщо він задовольняє 70% процесу, який не вирізняє ваш бізнес, купуйте його.

Не треба винаходити те, що ваша компанія робить точно так само, як і всі інші. Але решта 30% ваших робочих процесів — саме тут володіння має значення.

Це може бути логіка оптимізації замовлень чи процеси адаптації нових клієнтів. Якась власна аналітика, над якою Енді колись славно працював два тижні й мало не спалив офіс, коли курив надворі. Галузева автоматизація, яку ви з радістю описали б у блозі до дрібниць, але не станете, бо це ваша конкурентна перевага.

І, цікаво, саме допомозі в таких питаннях ми в Danavero тепер приділяємо чимало часу.

Не самому програмуванню.

Визначенню того, що включити в ПЗ на замовлення, яке ми створюємо, а що довірити іншим інструментам через API.

Вперше за наші понад 10 років досвіду та 300+ завершених проєктів від нас справді очікують, що ми поставимо цю експертизу попереду — ну, перед програмуванням.

Ми робили це завжди, але подавали як примітку. Тепер часи змінилися. Люди не приходять із словами «зробіть нам надійний інструмент, бо нам подобається ваш рейтинг 4.9 на Clutch». Вони кажуть: «ви бачили подібні проєкти, давайте разом визначимо, яку платформу ми хочемо».

Аудит став головною точкою входу. Той етап, коли ми просто дивимося, де підписки на SaaS розмножилися понад міру, де інтеграції занадто крихкі та де критичну бізнес-логіку треба повернути в руки компанії.

Тепер ми поєднуємо це з аналізом TCO на 5 років, щоб скласти практичну дорожню карту:

  1. Що має залишитися в оренді?
  2. Що треба об’єднати?
  3. І що досить важливе, щоб створити й володіти ним?

А саме програмування сприймається як само собою зрозуміле. Клієнтом, звісно, а не нами.

(Гаразд, тепер я дозволю собі справжній заклик до дії. Звернутися до нашої команди щодо аудиту можна тут.)

Уперше опубліковано як статтю в LinkedIn.

Почніть проєкт із danavero

Заповніть форму, і ми невдовзі з вами зв’яжемося.
CAPTCHA
Вашу конфіденційність захищено
Нагорода «Найкращі компанії з тестування ПЗ 2021»
Нагорода «Найкраща компанія цифрового маркетингу»
Значок для переходу до профілю Danavero на AppFutura
Нагорода «Найкращі розробники ПЗ 2023»
Нагорода «Найкращі компанії з веброзробки 2020»
Нагорода «Найкращі веброзробники 2023»
Значок для переходу до профілю Danavero на Clutch
Нагорода «Найкращі компанії з розробки застосунків 2021»